Ти зробив усе,що зміг...

8 клас            Урок позакласного читання

Тема:Живе лише той, хто не живе для себе,хто для других виборює життя (за книгою Лесі Орляк «Ти зробив усе, що зміг»).

Мета:розкрити реальні події російсько – української війни,готовність до самопожертви і безкорисну любов до Батьківщини; байдужість, зраду і лицемірний патріотизм; сприяти формуванню в учнів почуття національної гідності, відповідальності за доручену справу; розвивати асоціативне мислення;

 Перебіг уроку                                                         

І.Організаційний момент. Створення навчальної ситуації.

Слайд №1(вітання)

-         Діти, погляньте, будь ласка за вікно. Підведіть свій погляд у небо.

Яке воно? (блакитне, безхмарне…МИРНЕ).

Ви радієте кожному прожитому дню, навчаєтесь у прекрасних сучасних класах, у кожного з вас є час на улюблене заняття. Часом забуваєте , що дорослішаєте з кожним днем, не задумуєтесь над таким важливим питанням: «Хто Я у цьому світі, чого прийшов сюди? Яка моя місія на Землі?Чи вмію радіти кожному дню? Чи дякую Богу за прожитий день?»Намалюйте  на листочках, розданих вам, сонечка. На сонці пропишіть своє ім’я , а на променях відповідь на запитання «Хто Я. Моя місія на Землі».

Слайд №2

(Стать,етнічна приналежність, роль в сім’ї, родині, школі,країні, улюблене заняття…)

Дякую Вам за співпрацю, бачу, що ви добре усвідомлююте свою місію на Землі.Нехай над вами завжди буде мирне небо і сонце зігріватиме своїм теплом.

На жаль, не всі діти в Україні мають мирне небо, та й сонечко часто захмарене вибухами війни. На землі відомих вам Василя Стуса і Володимира Сосюри небо поливає дощ «Градів». Гинуть мирні жителі . Тисячі людей залишились без даху над головою. Кожен день сотні новобранців – захисників кордонів України поспішають на передову. Серед них і тернополяни. Ті, хто про війну знають лише з підручників історії і ніколи не тримали у руках бойової зброї. Лише з іграшковими автоматами завжди перемагали ворога і повертались із бою живі. То була лише казкова війна.

Слайд №3

Погляньте у вікно. Зажурилась червона калина, схилила грона у журбі…

- Червона калина, чому зажурилась? Вже скоро співуча весна.
- Від сліз материнських гілками схилилась, синів забирає війна.
- Не плач, не журися, минеться тривога, дай Боже цієї весни,
 - Птахи сповістять, що уже перемога і більше немає війни...

                                                            (Соломія Українець)

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Сьогодні на уроці ми  роздумаємо про найголовніше, що дано нам Господом  - мирне небоі життя людини. Воно – одне і від нас залежить як проживемо його, який слід залишимо після себе. Поведемо мову про нашого земляка  Олександра Орляка,молодшого сержанта, командира гармати 2- го протитанкового артилерійського  взводу  протитанкової батареї 128 – ї окремої гірсько – піхотної бригади, головного героя книги Лесі Орляк «Ти зробив усе, що зміг».

Слайд № 4 Оголошення теми уроку, запис у зошити.

«Живе лише той, хто не живе для себе. Хто для других виборює життя» (за книгою Лесі Орляк «Ти зробив усе, що зміг»).

-         Діти, як ви розумієте тему уроку?

-         Знаю, що вам відома родина українських співаків Білоножків: Віталія і Світлани. Любов до пісні вони передали і своєму внукові, Віталіку молодшому. На жаль, хлопчина уже пізнав душею страшне слово «війна». Відчуйте біль дитячої душі, прослухавши пісню у виконанні Віталіка. Скажіть, які асоціації виникли у вас під час слухання пісні.

 Слайд №5 Епіграф уроку

 Коли – небудь ми створимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу могилу і навік поховаємо в ній війну…                                                    

Бредбері

                              (діти записують у зошит)

-         Діти, чи сподобалась вам книжка?

-         Про що розповідає книга Лесі Орляк  «Ти зробив усе, що зміг»?

 У передмові до книги, написаної братом Героя ,Андрієм, читаємо:«…це не роман, не оповідка, не мемуари…Це – крик душі матері. Біль втрати, який їй не дає спокою…У розповіді авторка відобразила достовірні факти та описала реальні події з сьогодення. На фоні неоголошеної  гібридної війни… по – особливому відображається розмірене життя тих українців, кого ця біда не зачепила. Дехто, щойно натягнувши вишиванку, вже вважає себе великим патріотом.Тим часом непоміченими залишаються відчайдухи, готові до самопожертви заради волі рідного народу. Безкорисливу відданість Батьківщині вони демонструють не гаслами, а справами. Серед противників російської окупації і син авторки Сашко, який залишив свій слід в історії там – під дебальцівськими згарищами, серед окопів, на струшеній артснарядами землі. У посіченому осколками бронежилеті та зраненому серці матері».

Ви багато бачили з екранів телевізора про війну на Сході.

     – Яким ви уявляєте українського воїна там,на Сході (…ГЕРОЄМ)                                   

  - А що ви вкладаєте у зміст поняття ГЕРОЙ?

-         А як ви думаєте, героями народжуються чи стають?

-         А кого з персонажів твору ви б назвали героєм? (Олександра)

У Сашка , як і у всіх вас, теж було своє життя, дитинство, юність. Нічим особливим він не відрізнявся від інших дітей. А , може, і відрізнявся. Послухайте розповідь про життя Саші до війни і подумайте: «Чи випадково Сашко пішов на фронт? Чи випадково він став героєм?»

 Слайд № 6 1уч. Сашко народився 6 вересня 1990 року у Тернополі.  Мати– вихователь дитячого садка,батько – звичайний робітник . Велику роль у Житті Олександра відіграли дідусь та бабуся, які привили любов до українських традицій, історії. Будучи маленьким, Сашко любив колядувати. Особливо подобалось йому дійство на Свят – вечір, коли дідусь приносив дідуха до хати – сіно, яке стелили на підлозі і діти відчували велику радість народження Ісуса.

Слайд №7

Олександр  Орляк  навчався  у  Тернопільськійзагальноосвітнійшколі  № 5. А на канікулах завжди відпочивав у селі Криве Козівського району. Вечорами слухав цікаві розповіді дідуся про минувшину. Особливо Сашко любив слухати про АПА, бігати у ліс до криївки, уявлятисебе захисником України.

Слайди №8

2уч.У 2010 році  призваний до Збройних Сил України, де служив у військовійчастиніА 3091. Одразу в перший рікслужби батьки Олександра Орляка, Володимир Михайлович та ОлександраМихайлівна , отримали з військовоїчастини, де служивїхнійсин, подяку за сумлінну службу, за добросовісневиконаннявійськовогообов’язку. Відзначенойого, як людинускромну, порядну, відповідальну.                                                                            

Слайд №9

У травні 2010 року зайняв друге місце в заочнихзмаганнях з гирьового спорту середоб’єднаньЗбройних Сил України у ваговійкатегорії до 60 кг. І хтоподуматиміг, що через два роки  24 – річний юнак   піде на війну: жорстоку, криваву, стане мужнімзахисникомБатьківщини. 

                         (інсценізація сторінок книжки)

                                     

Мама (звучить телефонний дзвінок) Мабуть,мама.Турбуєтьсячи благополучно добралися додому. Добре, що на вихідні вдалося поїхати в село навідати стареньких,прибрати подвір’я, причепурити хату. Завтра ж бо Вербна неділя, а за тиждень – Великдень. Швидко впоралися, бо підмога була гідна. Сини Сашко та Андрій багато допомогли: встигли і по господарству підсобити, і бабусю та дідуся розважити.

Алло!Так, тут проживає Олександр Орляк… З міського військкомату?!.Про що ви говорите? Яка мобілізація, війни нема!? Що ви собі дозволяєте?Усі люди готуються до свят…І, зрештою, його нема вдома…(кладе слухавку)

Що робити? Як бути далі?Не сказати синові нічого чи попередити, адже ще можна уникнути  мобілізації .Ні, все – таки потрібно сказати правду, разом щось придумаємо  (іде до Сашка).

Саша(говорить з кимось по телефону)

Мама :Саня,вибач, перерви розмову на хвилинку. Мені дуже терміново потрібно з тобою поговорити. В мене не дуже приємна новина.

Саша:   Вибач ,потім зателефоную… То що там таке термінове?Бачиш я зайнятий.

Мама:  Послухай мене, тільки не гарячкуй. За тобою щойно дзвонили з військкомату…Там, кажуть, мобілізація…

Саша:Хто дзвонив?Коли?Чому ти мене не покликала до телефону? (почав схвильовано ходити по кімнаті).

Мама:я їм сказала, що тебе нема вдома.

Саша: Як ти могла?! Куди я тепер маю їхати?З якого номера телефонували? Де довідник, щоб передзвонити у військкомат?

Мама:Сину, опам’ятайся і нікуди не телефонуй! У країні не оголошено війни, той не може бути мобілізації…

Саша:Я повинен, мамо. Я військовозобов’язаний. Я приймав присягу на вірність Україні, і це мій обов’язок (виходить)

 Мама:(зупиняє погляд на іконі Божої Матері) Матінко Божа, в цю хвилину я лише на Тебе уповаю, від Тебе сподіваюся допомоги. Якщо на те воля Господня, то відверни небезпеку від мого сина…Зроби так,щоб він щасливо повернувся додому…

Вчитель: А через тиждень родина Орляків святкувала останній довоєнний Великдень.

Слайд №10

 16 серпня  2014 р. Йомуприйшлаповістка , у  якійбулозазначено : з’явитися  за адресоювул. Тролейбусна , 5.  Вінпризивається  на військову  службу  у  зв’язку  з  мобілізацією. Схоже повістка не була для ньогонесподіванкою. Юнак готувався до цієїподіїподумки, аналізуючи все, щовідбувається у ріднійдержаві.  Плакала мама, відмовлялиродичі… Та вінприйнявсвоєтвердерішення: йти до війська, боронитирідну землю і сказав: «Хто ж якщо не я?».   

Слайд №11

Саша: (разом з друзями у військкоматі) Просив батьків не приїжджати у військкомат, щоб зайвого клопоту їм не завдавати. Думав, попрощаємось вдома, а там вже друзі проведуть на війну. Не хотів, щоб переживала мама. Але без неї ніде не обійдеться. І слова таки дотримала: пообіцяла не плакати – он (показує в сторону матері), хоч сумно, але таки всміхається.

(ходять ще 2 призовники у формі з друзями)

КАПІТАН зі згортком паперів: До відправки в Мукачеве шикуйсь! (всі підходять до нього). Товариші бійці!Сьогодні ви направляєтесь у 128 – му окрему гірсько – піхотну Закарпатську бригаду, яка на даний час дислокується в місті Мукачеві, щоб у її складі захищати цілісність і незалежність нашої держави. З честю і гідністю сповняйте військову присягу, виконуйте накази командирів, а найголовніше ваше завдання – живими повернутися до рідних домівок

(звучить пісня «Виростеш ти, сину» (І куплет. Пісня стихає і звучать слова МАМИ І САШКА)

МАМА: Синочку, у твоїх очах і в тобі весь твій світ. Ти –зміст мого життя. Я благатиму Матінку Божу, щоб завжди допомогала тобі там, де я не зможу бути поруч.

САША: Мамо, пробач, що інколи засмучував тебе. А взагалі – то я дуже люблю тебе і тата.

( Пісня посилюється)

Слайд №12

У 24 роки  Олександр  Орляк  потрапляєу  Дебальцеве, яке  на  той  час  булочинеголовним   плацдармом  фронту. У Дебальцеве Олександр   Орляк  був  командиром  гармати  128-ї   гірсько–піхотноїбригади.

-         Які епізоди з книги вас вразили найбільше?

( перше бойове хрещення с.52 – вразило: «Хтось з високого начальства тоді їх здав за великі гроші»);

 Слайд № 13 армійська дружба с.52 – вразило : «Тут кожен день живеш так, як востаннє»);

ставлення місцевих жителів до воїнів с.56 – вразила історія з медом;

побут солдат с.72 (розмова Сашка з мамою про воду);

                (фрагмент фільму про Дебальцеве)

Слайд №14

Україна: Здригається моя земля від вибухів снарядів. Обрій палає червоним заревом. У повітрі стоїть нестерпний сморід від диму та розпеченого свинцю.Посеред поля на опорному пункті «Станіслав» у благенькому бліндажі залишилась купка геть замучених бійців,синів моїх, які намагаються втримати позиції. Боронитись нічим. Нема і мобільного зв’язку.

І найстрашніше…: хлопці усвідомили, що вони в кільці і допомоги чекати  дарма. А ворог навісніє… Поливає вогнем яничарський міномет, зла недоля шукає чергову жертву.Страшною тінню суне ворожий танк в напрямку бліндажа. З чорного тунелю дула чига смерть.

                                             

Кожен метр моєї землі вимріяний вами, вороги прокляті.І чим же так ваблять ті степи та ліси всяку нечесть кацапську?

Боже! Поможи моїм дітям! Їм хоч би кілька гранат до рук, може, якось зупинять супостата?..

Ось він відчайдуха! Молодий командир гармати! Він зможе! Хтож як не він!Його не лякає небезпека, бо він на своїй землі, з ним його товариші, а ще… мамина молитва. Замерзлими пальцями дістає з ящика гранати. Ну ж бо,сину!..

  Ой!.. Юнак падає на промерзлу, сотні разів стоптану солдацькимиберцями та порізану гусеницями важких бойових машин землю. Сину, сину мій!..

О милий Боже! Чому?Нестерпно важко… Що може зрівнятися з горем матері, що втратила свого сина, дружина чоловіка, діти батька?! Як втішити їх, висушити сльози? Як відповісти на німе запитання в її очах:  «За що?  За те, що захищав свою батьківщину?»

Він прощався з нами, шкодуючи про незавершені справи…Спраглими вустами промовляв останні слова… « Я ще стільки не виконав обіцянок…Я обіцяв визволити Україну від загарбника… Я Обіцяв дівчині подарувати орхідеї… І мамі квіти обіцяв – найбільші і найкращі…Я друзям обіцяв повернутись живим…Одну таки виконаю, напевно. Я ж обіцяв, коли буде потрібно, віддати життя за Україну…Я зробив. Усе, що зміг».

Учитель: «Серед поривів лютневого вітру у чотиривимірному просторі, всупереч усім законам фізики, вібрували фрази, котрі не здатна була б перехопити навіть найсучасніша радіоелектронна розвідка – віртуальна розмова сина з матір’ю, що не потребувала покриття мережі. А передавалася через почуття і відчуття… Остання… (фрагмент з книжки).

(вірш читають діти в ролях під супровід гітари)

-         Рідненька ненько, алло!

Я, здається, тебе покидаю.

Звідкись крила взялись,

Немов птах у світ інший лечу.

Мій блокпост тепер там,

де рукою подати до раю,

Де неправди нема,

Де ні болю нема, ні плачу.                                              

Більш мені не дзвони –

Я лишив на землі свій мобільний.

І себе не картай,

Що не стрінеш мене, як колись.

Я так щиро хотів,

Щоби край мій , нарешті, став вільний…

Не сумуй, не ридай,

Лиш за душу мою помолись…

-         Ти чесно бій прийняв,

Не дбаючи про себе,

І, вражений свинцем,

Упав лицем на сніг,

Ти не помер,

А відійшов на небо,

Бо на землі

ЗРОБИВ УСЕ,ЩО ЗМІГ…

                 ( звучить пісня «Заплакало небо»  На фоні пісні…)

Слайд № 15 6 лютого  2015 р. під  м. Дебальцеве ( Донецька область)  Олександр  Орляк поліг у бою ,  як доблесний воїн, як найкращий син України, захищаючи нас, нашу Вітчизну.  Останні його слова: «Я зробив все, що міг».          

Тисячі тернополян не стримували сліз, коли везли тіло Сашка в Тернопіль.  Похоронено його   на   Микулинецькому кладовищі.

Слайд №16 18 серпня 2015 р. Олександру Орляку рішенням Тернопільської міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).      Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Олександр Орляк  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).  

                                     (хвилина мовчання)

ІІІ. Закріплення вивченого

Слайд №17

Усі дні війни Леся Михайлівна Орляк, мама Олександра,була поряд з ним у своїх молитвах. Ця тендітна жінка стала мужнім, невтомним волонтером не лише для свого сина, а для всіх, хто зі зброєю в руках захищав Україну від московського окупанта. Вона жила проблемами кожного українського воїна. Квартира перетворилась на пункт, куди зносили люди все, що могло знадобитись на фронті. Коротесенькі розмови з сином були найбільшою винагородою. В одній із них Сашко несподівано запитав: «Мамо, а що ти зробила для перемоги?»

Книга «Ти зробив усе, що зміг» -не лише особистий дебют Лесі Михайлівни в літературі, а, мабуть, і дебют книжки – ластівки  про правду теперішньої війни. Ось як про це авторка говорить сама: «Для мене дуже важливо, що я присвятила цю книгу своїй дитині. Писала не для того, щоб на публіку заявити про себе. Я хотіла, щоб це був рухомий пам’ятник синові, який можна буде передавати з рук в руки. Може, хтось прочитає і задумається, що і від нього залежить, аби Україна відбулась як держава».

І справді, книга стає рухомим пам’ятником і дуже швидко поширюється з рук у руки. Перша презентація книги відбулась в обласній філармонії у листопаді. А через місяць про неї вже говорили у Києві.

Сьогодні Леся Михайлівна  - гостя нашого уроку. Розкажіть, будь ласка, як і коли виник задум написати спогад – подарунок синові?

                                           

Вдома ви готували  власні творчі роботи за книжкою «Ти зробив усе, що зміг». Хто бажаєзачитати? (діти зачитують)

Діти, урок ми розпочинали з визначення місії вашої на Землі. Якщо урок заставив задуматись над новимицінностями у житті,домалюйтеновіпромінчики і підпишітьїх(дітизачитують).

ІV. Домашнє завдання: усний твір – роздум «Лист переможеним».

                  (покладання квітів на могилу Олександра Орляка).