вівторок, 12 квітня 2016 р.

                                                                   Медіатехнології 
                             на уроках зарубіжної літератури
З усіх завдань, що стоять перед  навчальними закладами, основним є активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів. Часто ставимо питання:
-    Як викликати в учнів  інтерес до навчального предмета, перетворити клас з пасивних спостерігачів на активних учасників заняття?
        Вирішити це важливе завдання можна лише в тому разі, якщо вчитель у своїй роботі використовує активні форми та методи навчання. У зв’язку з цим проблема медіаосвіти продиктована самим життям і є дуже актуальною.
            У сучасному освітньому просторі стали актуальними поняття «інформаційно-комунікативні технології», «медіаграмотність», «медіа-освіта», «мультимедіа».
На сьогодні дитина починає працювати з комп’ютером як споживач та користувач ІКТ з 6 років. В Україні понад 600 тис. дітей у віці від 5 до 18 років використовують Інтернет. Тоді як школа відстає з запровадженням ІКТ, що не сприяє мотивації учнів до навчання. З одного боку, школа декларує перехід до ІКТ пріоритетним (згідно зі спільним документом  країн-членів Євросоюзу «Підготовка цифрового майбутнього Європи. План дій до 2010 року»), з іншого, − використання медіатехнологій є проблемним з точки зору невизначеності методів та форм навчання,технології уроку, жанру проведення уроку. «Сьогодні існує великий технологічний розрив між учнями і школою. Нове «мультимедійне покоління» хоче бачити в школі найсучасніші технології.
Учителі зарубіжної літератури міста Тернополя під час семінару – практикуму,який проходив на базі ТЗОШ №10, аналізували шляхи,методи і форми введення інформаційно – комунікаційних технологій у структуру уроку зарубіжної літератури.
Учасники семінару мали змогу ознайомитись з новими медійними техноло-гіями: «Стоп – кадр», «Звук і зображення», «Порівняння медіатекстів», елементами музейної педагогіки .Учителі зарубіжної літератури ТЗОШ №10 Яблонська О.М., Пилявська Л.В. поділились досвідом роботи використання елементів британської медіатехнології на різних етапах уроку. Заступник директора з навчально – виховної роботи ТЗОШ №10 Галевська С.І. провела засідання медіа студії «Мультимедійний дизайн уроку». Учасники семінару мали змогу самостійно працювати з різними медіатекстами і творчими завданнями.
Методист ТКМЦНОІМ  Ковальчук Л.М

                                                                 Тестова технологія.
Іще донедавна більшість учителів категорично відкидали таку форму навчання та перевірки знань з літератури, як тестування. Тести, з якими починали свої перші кроки словесники, більшою частиною перевіряли формальні знання, а не розуміння художнього тексту, що перечило завданням і логіці навчання. У наш час розробляються нові технології тестування, які дозволяють зробити цю форму опитування не тільки контролюючою, але й навчальною.
Види завдань, що представлені в тестах, розрізняються за змістом та формою. Найбільш традиційна – обрати з трьох-чотирьох відповідей правильну. Є завдання з множинним вибором, з альтернативним типом відповіді, завдання на співвіднесення тих або інших елементів, завдання закінчити вислови, виключити лишнє, відновити відповідності, завдання вільного викладу та ін. Багатоманітність формулювань, поєднання в одній роботі різних типів завдань допомагає викликати інтерес, уникнути схематичності при складанні тестів.
Співвідношення завдань «формального» й «аналітичного» типу повинно бути на користь останніх. Формальними вважаються завдання, які потребують на демонстрацію знань фактичного матеріалу: дат, імен, історії створення твору та под. Аналітичні завдання вимагають логічного мислення та застосування знань, тому їх можна віднести до завдань розвиваючого типу.
При проведенні тестування кожен учень самостійно відповідає на дані завдання, отримує на екрані результат своєї відповіді, одразу ж дізнається про свої помилки та аналізує їх на даному уроці, а не через день-другий. Відбувається відкрита, об’єктивна оцінка знань. Це дуже важливо для учня. Він бачить, що відмітка не залежить від бажання вчителя, а оцінюються його реальні знання й уміння.
Контроль у формі тестів дозволяє вчителю втілити зворотний зв’язок з учнями та надає можливість отримати оперативну інформацію щодо проміжних результатів засвоєння матеріалу.
Методика медіаосвіти шкільної аудиторії, як правило, базується на реалізації різноманітних творчих завдань. Наразі знайомимо читачів із наступним циклом
«Методика медіаосвіти шкільної аудиторії, як правило, базується на реалізації різноманітних творчих завдань. Теоретичний аналіз їх елементів, розробка та застосування їх у практиці навчання дозволяють виділити основні функції: навчальні, адаптаційні, розвивальні та управлінські», - так починалась публікація в попередньому номері часопису, де подано два цикли творчих завдань. Наразі знайомимо читачів із наступним циклом.
ЦИКЛ ТВОРЧИХ ЗАНЯТЬ, СПРЯМОВАНИХ НА РОЗВИТОК ВМІННЯ АНАЛІЗУВАТИ МЕДІАТЕКСТИ
Основні етапи даного циклу виглядають у такий спосіб:
•    виявлення й розгляд змісту епізодів медіатекстів, що втілюють з максимальною яскравістю характерні закономірності твору в цілому;
•    аналіз логіки мислення авторів медіатексту - у розвитку конфліктів, характерів, ідей, аудіовізуального, просторово-тимчасового ряду, монтажу й т. д.;
•    визначення авторської концепції й обґрунтування особистого ставлення кожного учня до тієї чи іншої позиції творців медіатексту.
Методична реалізація даних етапів ґрунтується на циклі практичних занять, присвячених аналізу конкретних медіатекстів.
При цьому, як показує практичний досвід, треба, по-перше, йти від простого до більш складного: спочатку вибирати для обговорення, аналізу ясні за фабулою авторської думки, стилістикою медіатексти. А по-друге - прагнути врахувати жанрові, тематичні переваги аудиторії.
Зрозуміло, тут знову використовуються творчі, ігрові, евристичні та проблемні завдання, що істотно підвищують активність і зацікавленість аудиторії.
Евристична форма проведення заняття, у ході якої аудиторії пропонується кілька помилкових і вірних суджень, істотно полегшує учням аналітичні задачі і служить як би першою сходинкою до наступних ігрових і проблемних форм обговорення медіатекстів.
У ході реалізації евристичних підходів методики проведення занять аудиторії пропонуються:
•    справжні й помилкові трактування логіки авторського мислення на матеріалі конкретного епізоду медіатексту;
•    вірні й невірні варіанти авторської концепції, що розкривається в конкретному медіатексті.
Подібна евристична форма проведення занять особливо ефективна для учнів зі слабкою початковою підготовкою, із гнітючою відсутністю особистісного начала, незалежного, самостійного мислення. Такій аудиторії, безсумнівно, потрібні «опорні» тези, на базі яких (плюс власні доповнення й т. д.) можна сформулювати те чи інше аналітичне судження.
Ігрові форми проведення занять логічно продовжують попередні. Пропонуються такі варіанти ігрових завдань:

1) літературно-імітаційні, у ході яких аудиторія повинна написати:
•    анотації та сценарії рекламних медіатекстів (або «антиреклами», спрямованої на висміювання недоліків медіатексту);
•    свої варіанти «поліпшення якості» тих чи інших відомих медіатекстів - які зміни можна внести в дизайн і макет інтернет-сайту, журналу, газети, яких акторів/ ведучих узяли б на головні ролі у фільмі або телепередачі, що змінили б у сюжеті конкретного медіатексту (вилучення, доповнення й ін.).
Виконуючи ці завдання, аудиторія в ігровій формі готується до більш серйозного проблемного аналізу медіатекстів. Природно, що всі вищевказані роботи колективно обговорюються, порівнюються. Більшість завдань виконується на «конкурсній» основі, з наступним визначенням кращої роботи тощо. Показники виконання завдань: уміння в ігровій формі розповісти про найбільш привабливі, видовищні аспекти медіатекстів (реклама), представити логічно й художньо переконливий варіант заміни окремих компонентів медіатексту.
Виконуючи творчі «літературно-імітаційні» завдання, аудиторія на практиці освоює найважливіші поняття мови медіа: «ідея», «тема», «заявка на сценарій», «фабула», «сюжет», «конфлікт», «композиція», «сценарій», «екранізація» тощо. Причому освоює комплексно, нерозривно, без роздільного вивчення так званих «виразних засобів». Розглядаються також такі ключові поняття медіаосвіти, як «агентство» (хто і навіщо створює медіатекст?), «технологія» (яким чином цей медіатекст створюється?), «категорія» (до якого виду й жанру відноситься д
аний медіатекст?), «аудиторія» (на яку аудиторію розрахований даний медіатекст?), «презентація» (як цей медіатекст представляє, переосмислює реальність?).
Зрозуміло, кожному такому заняттю передує вступне слово педагога (про цілі, задачі, процес виконання завдань). У ході роботи аудиторії над тими чи іншими завданнями педагог виступає в ролі консультанта. При цьому всі вищенаведені «літературно-імітаційні» завдання повинні сприйматись аудиторією не просто як абстрактні вправи, а мати реальну перспективу практичного втілення в серії навчальних завдань, що, безсумнівно, буде сприяти зацікавленості, кращій «включеності» аудиторії в медіаосвітній процес. Написані аудиторією заявки, міні-сценарії, сценарні розробки епізодів, структурно-тематичні плани гіпотетичних журналів і газет, радіо/телепередач, інтернетних сайтів виносяться на колективні обговорення, кращі з них відбираються для наступної роботи.

2) «театралізовано-ситуативні» творчі заняття:
•    театралізований етюд на тему «прес-конференції» з «авторами» медіатексту («телеведучим», «сценаристом», «режисером», «акторами», «оператором», «композитором», «художником», «звукооператором», «продюсером», «дизайнером» та ін.); «журналісти» у ході заняття ставлять заздалегідь підготовлені запитання, часом каверзні, «авторам», які у свою чергу попередньо готувались до «захисту» свого гіпотетичного (або дійсно створеного в ході попередніх вправ) дітища - конкретного медіатексту й ін.;
•    театралізований етюд на тему інтерв'ю із «закордонними діячами медіакультури» (з аналогічним розподілом функцій);
•    театралізований етюд на тему «міжнародної зустрічі медіакритиків», які обговорюють різні аспекти, пов'язані з медіа, аналізують окремі твори й т. д.;
•    «юридичний» рольовий етюд, що включає процес «розслідування» злочинів головного негативного персонажа медіатексту, «суд» над авторами твору медіакультури;
•    театралізований етюд на тему рекламної кампанії у сфері медіа - конкурс «медіареклами» (варіант - «антиреклами»).

Методика реалізації «театралізовано-ситуативних» творчих завдань ґрунтується на рольовій (діловій) грі: між учнями розподіляються ролі «режисерів», «операторів», «дизайнерів», «акторів» міні-сценаріїв і сценарних епізодів, ведучих та учасників «телепередач», журналістів та ін. Після репетиційного періоду «команда» приступає до практичного створення медіатексту (знімається короткий відеофільм або телепередача, готується інтернетний сайт, газета і т. п.). При цьому з метою творчого змагання той самий міні-сценарій чи план-макет інтернетної газети може втілюватись кількома «авторськими» командами. Їхні трактування порівнюються, обговорюються достоїнства й недоліки.
Роль педагога у процесі виконання аудиторією подібних завдань зводиться до вступної демонстрації азів функціонування медіатехніки (відеозйомки, відеозапису та відеопроекції, роботи з комп’ютером), до тактовної корекції ходу виконання завдань та участі в обговоренні отриманих результатів. Інакше кажучи, аудиторії надається якомога більший простір для фантазії, уяви, формальних пошуків, вираження індивідуальності свого мислення, творчості.
Відзначимо також, що крім ігрових сюжетів на практичних заняттях можливе здійснення творчих задумів аудиторії й у галузі документальних, анімаційних медіатекстів тощо. Документальні сюжети можуть бути пов’язані з пейзажними замальовками і т. п. кадрами, що не вимагають тривалого підготовчого та постановочного періодів. З тих же причин анімаційні відеосюжети краще готувати в або в техніці об’ємної (пластилінової й ін.) мультиплікації, або за допомогою персонального комп’ютера.

Загальна схема обговорення медіатексту:
•    вступне слово ведучих (його мета - дати коротку інформацію про творців медіатексту, нагадати їхні попередні роботи, щоб аудиторія могла вийти за рамки конкретного твору та звернутись і до інших творів цих авторів; якщо в цьому є необхідність, зупинитись на історичному чи політичному контексті подій, у жодному разі не торкаючись художніх, моральних та інших оцінок авторської позиції і, зрозуміло, не переказуючи фабулу твору), тобто установка на медіасприйняття;
•    колективне «читання» медіатексту (комунікативний етап);
•    обговорення медіатексту, підбиття підсумків заняття.
Обговорення медіатекстів починається з відносно більш простих для сприйняття творів масової (популярної) культури з такими етапами:
•    вибір епізодів, що найбільш яскраво виявляють художні закономірності побудови всього фільму;
•    аналіз даних епізодів (спроба розібратись у логіці авторського мислення - у комплексному, взаємозалежному розвитку конфлікту, характерів, ідей, звукозорового ряду й т. д.);
•    виявлення авторської концепції та її оцінка аудиторією.
Завершується обговорення проблемно-перевірочним запитанням, що визначає ступінь засвоєння аудиторією отриманих умінь аналізу медіатексту (наприклад: «З якими відомими вам медіатекстами можна порівняти даний твір? Чому? Що між ними загального?» й т. д.).
Розроблена нами методика проведення медіаосвітніх занять, на наш погляд, цілком порівняна із закордонним досвідом у цій сфері. Медіапедагоги Великої Британії переконані, що з розширенням сучасних цифрових технологій критичне мислення стосовно кіно, відео, телебачення стає невід'ємною частиною грамотності в цілому, «тому так важливі вміння створювати та використовувати медіатексти». У зв'язку з цим пропонується педагогічна методика, покликана полегшити британським учителям медіаосвіту школярів. Дана методика містить вісім базових підходів, заснованих на розгляді вищевикладених ключових понять медіаосвіти.
Так, методика «Заморожування кадру» полягає в тому, що вчитель за допомогою кнопки «Стоп» зупиняє зображення відеострічки, і учні намагаються аналізувати композицію, освітлення, колір, ракурс у кадрі тощо. Таким чином, досягається педагогічна мета: учні розуміють, що кожний елемент візуального образу має своє значення.
Методика етапу «Звук і зображення» побудована на тому, що педагог закриває екран монітора, і учні чують тільки звукову доріжку медіатексту. Після чого їм треба вгадати зміст, жанр, стиль запропонованого фрагмента, спробувати порозмислити над тим, якими ще можуть бути варіанти музичного й шумового супроводу в цьому медіатексті. Тут учні на практиці розуміють важливість та особливості звукового рішення фільму або телепередачі.
Методика «Місця та кадру» розрахована на підсумкове розуміння учнями того, що кожний кадр несе визначену інформацію, що існує монтажний ритм кадрів і т. п. Тобто тут знову вивчається мова медіа.
Методика «Початку й кінця» передбачає перегляд учнями початкових/заключних титрів/кадрів медіатексту, з яких вони повинні визначити/угадати жанр твору, поміркувати над тим, хто є його автором, власником твору й т. д.
Методика вивчення механізмів «Залучення аудиторії» розрахована на те, що учні зможуть зібрати пакет різного роду інформації з медіакультури (рецензії, рекламу, фотографії, саундтреки тощо), на підставі якої можна підготувати групову «презентацію» того чи іншого медіатексту або скласти колаж на його тему. І все це заради того, щоб зрозуміти причини успіху медіатексту в аудиторії.
Методика «Видових трансформацій» розвиває в учнів уміння «переведення» медіатекстів з одного виду в іншій (тобто з літературного тексту в екранний, і навпаки - з газетного у віршований і т. д.).
Методика «Порівняння медіатекстів» полягає в тому, що учням пропонується співставити два фрагменти різних творів, призначених для різних аудиторій. Наприклад, треба порівняти ключові епізоди літературного тексту та двох його екранізацій. Або співставити трактування однієї й тієї ж теми в художній і документальній формі.
Що стосується методики «Імітації», то вона розрахована на те, що учні будуть грати ролі продюсерів/авторів медіатексту, модифікуючи його для різних вікових груп, критикуючи його з різних точок зору, намагаючись «продати» різним телеканалам і прокатним фірмам і т. д.